7 клас. 25.05/Зарубіжна література
Узагальнення і систематизація навчального матеріалу за рік
1) Виконати нижчеподані завдання (письмово).
Завдання виконати до 27.05.

1. Яким літературним героям належать предмети?

1	Рукавички
2	Стріла
3	Скрипка
4	Гребінь
5	Жук
6	Ланцюжок для годинника
7	Фарби
8	Іграшка- човен

2. Про якого ліетературного героя йдеться?

1. Старий… був художником і жив на першому поверсі… Йому вже перевалило за шістдесят, і борода в нього, як у скульптури Мікеланджело «Мойсей»,  кільцями спускалася з його голови сатира на тіло карлика. В мистецтві він був невдахою. Він весь час збирався створити шедевр, але навіть не почав над ним роботи.

2. Завтра Різдво, а в неї тільки долар і вісімдесят сім центів, щоб купити подарунок Джимові.  …Вона раптом відійшла від вікна й зупинилася перед дзеркалом. Очі її сяяли, як діаманти, але за якихось двадцять секунд лице втратило свої кольори. Вона хутенько висмикнула шпильки й розпустила своє довге волосся.

3. — Якщо взяти до уваги все вкупі: посвистування вночі, присутність циган, з якими в цього старого лікаря досить близькі стосунки, безперечну зацікавленість вітчима в тому, щоб завадити одруженню своєї падчерки, її згадку про якусь стрічку, а також те, що міс Хелін Стоунер чула металевий брязкіт — очевидно, стала на своє місце одна із залізних штаб, якими оббито віконниці,— то, на мою думку, є всі підстави вважати, що цю таємницю можна розгадати.

4. Відійшовши в ліс за місток за течією річечки, дівчинка обережно пустила на воду біля самісінького берега судно, яке її полонило; вітрила відразу ж сяйнули червоним відкидом у прозорій воді; світло, пронизуючи тканину, лягло дрижачим рожевим випромінюванням на білому камінні дна. "Ти відкіля приїхав, капітане?" — поспитала вона уявну особу…

5. Він вирушив із Локслі і подався через Шервудський ліс до Ноттінгема. Через плече в нього висів довгий тисовий лук, при боці погойдувався сагайдак, ущерть наповнений стрілами, а в руці юнак міцно стискав дебелий ціпок. Ставний і гінкий, він був убраний із голови до п’ят у все зелене й ішов швидким, бадьорим кроком. Серце його співало: юнак був сповнений великих надій і не мав жодного ворога у світі. 

6. Збігає вниз безстрашно,

    І кроком твердим

   Ступає між звіром тим,

    І бере рукавичку відважно.      

7. Більше хлопець ні про що не питав. Коли він про що-небудь запитував батька, голос  його зразу ставав сумним:  він наперед чекав різкої відповіді. Тепер уже хлопчик й не пробував розмовляти й мовчки виконував те, що йому наказували. Він уважно спостерігав, як батько готує свій акваланг і кіноапарат для підводних зйомок…

8. Він дістав із кишені камізельки клапоть … дуже брудного паперу й став побіжно накреслювати на ньому  обриси жука.  …Він скінчив своє малювання і, не підводячись із місця, передав мені папір.

9. Меча в руки брав,

    Почав він гуляти,

    Поганих мурзів-татарів наїжджати:

    Куди їде –

    Туди вулиця,

    Куди верне –

    Туди провулок.

10. На голові сніжне волосся рвав,

       І в груди бивсь, і дер лице до крові,

       І на дочок він помсту визирав

        За брак у них дитячої любові.

11.Охоплений сумовитим передчуттям, він дослухався, міркуючи, як тікати далі, і водночас по якомусь невловимому звукові збагнув, що позаду хтось біжить. Це вже було зле:  може, то зовсім не гефтлінг, а німець!  Він одскочив за моховитий окоренок ялини й клацнув запобіжником пістолета. Тим часом мотоцикли з чимраз дужчою тріскотнявою  наближалися.

12. Услід за почесними гостями ввійшли їхні слуги, а за ними смиренно ступив до зали й провідник, у зовнішності якого не було нічого примітного, крім одягу прочанина. Від голови до ніг він був закутаний у просторий плащ із чорної саржі, що нагадував нинішні гусарські плащі з такими ж висячими клапанами замість рукавів і називався склавен, або слов'янський. Грубі сандалії, прикріплені ремінцями до оголених ніг, крислатий капелюх, обшитий по краях черепашками, окутий залізом довгий ціпок із прив'язаною до верхнього кінця пальмовою гілкою доповнювали костюм прочанина. Він скромно ввійшов позаду всіх і, побачивши, що біля нижнього стола навряд чи знайдеться місце для прислуги Седрика й почту його гостей, відійшов до вогнища й сів на ослін під його навісом. Там він став сушити свій одяг, терпляче чекаючи, коли біля столу випадково звільниться для нього місце або дворецький дасть йому чого-небудь поїсти тут-таки, біля вогнища.